Сайт Президента України
Сайт Верховної ради України
Урядовий портал
Міністерство соціальної політики України
Департамент соціального захисту населення Хмельницької ОДА
Хмельницька міська рада
ПРОСКУРІВ газета Хмельницької міської ради
Звернення до органів виконавчої влади від осіб з порушенням слуху

Подорожуючи рідним краєм





24 травня 2018 року підопічні Центру реабілітації «Родинний затишок» та Хмельницького Фонду соціального захисту й реабілітації інвалідів з дитинства, під керівництвом директора Центру А.Корчинської  у супроводі фахівців та батьків мали чудову нагоду відвідати Санктуарій Летичівської Богородиці. Це – одна з прекрасних пам’яток архітектури XVII ст., місце паломництва для багатьох віруючих з України та різних куточків світу. Історія Летичівського домініканського монастиря нерозривно пов’язана із однією іконою. Домініканці привезли з Ватикану до містечка ікону Божої Матері, яку згодом стали називати Летичівською. У 1778 році її було короновано як чудотворну. Ікона дуже шанувалася серед мешканців Летичева та паломників з інших місць. Однак у 1920-х її вивезли до Польщі, щоб врятувати від більшовиків. Летичівська Божа Матір і досі зберігається у Люблені, а в летичівському костелі є лише її копія. Цю історію нам розповів отець Роберт, який також зробив невеличку екскурсію навколо монастиря. Тут  є і корпус келій, і розкішний костел Успіння Діви Марії з двома бічними капличками, і надбрамна вежа-дзвіниця. Також ми мали можливість побачити залишки  від Летичівського замку – круглу вежу та стіни, для цього нам потрібно було зайти на територію монастиря і пройти ще через одні ворота, які, як правило, відкриті лише під час служби у храмі. На  території костелу підтримується ідеальна чистота і порядок, усюди акуратні газони та симпатичні квітники. Не могли оминути ми й пам’ятник Устиму Кармалюку – народному меснику, діяльність якого тісно пов’язана з цим краєм. До речі, Кармалюк і похований у Летичеві, на старому кладовищі.

     Наступним етапом нашої екскурсії був Меджибізький замок, з якого відкриваються дивовижні види на околиці Південного Бугу, підопічні Центру  погуляли околицями фортеці, відвідали  діючі музеї, виставки народного мистецтва і ткацтва, побували також і в музеї пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років на Хмельниччині.

    Звичайно ж не могли оминути Свято-Преображенський жіночий монастир, що у с.Головчинці. Перебування у цьому святому місці залишає у серці незабутні спогади: краса природи, безліч ікон, незабутній церковний спів, окунання у святому джерелі. Той, хто хоч раз побував у цьому  монастирі, погодиться: це місце справді унікальне. Тиха обитель з древньою історією, розташована на самісінькому березі Південного Бугу, відома серед паломників ще й своєю святинею – саме тут знаходиться джерело преподобного Онуфрія, до якого щороку приходять тисячі паломників в пошуках зцілення. Воду, що тече з джерела невеличкою цівкою, місцеві жителі називають ще "живою та "срібною. Кажуть, що саме іони срібла, котрі є у воді, наділяють її цілющими властивостями, а заступництво святого робить унікальною. Така екскурсія дала можливість молодим людям з обмеженими можливостями розширити свій духовний світ, набратись сил з цілющого джерела, повірити у власне зцілення, відірватись від домашніх турбот, думок, поспілкуватись один з одним в дорозі, побачити прекрасні краєвиди рідного краю.

       Неймовірне враження залишилось і від  безкрайніх, зелених, пахучих лугів та полів, де можна було полежати на траві, відчути її запах,  сподобалось обідати на свіжому повітрі, милуватись красою природи, пахучими квітами та деревами.

    Підопічні Центру реабілітації «Родинний затишок» отримали   масу позитивних емоцій, наповнились  життєвою енергією та жагою до повноцінного життя.

 

 


Розробник сайту Бітюков Р. В.